Зроблено у відповідь на цей пост - про усвідомлення того, що не так вже й багато є прикладів соларпанкового мистецтва, зображеного взимку.
Я задумався, чи можуть снігові катки, або сучасний спосіб ускладання снігу, замість прибирання його з дороги, повернутися у суспільство з меншою кількістю автомобілів і сніжними зимами. У наших краях взимку використовували сани і снігові катки, запряжені волами, щоб вирівняти дороги для пересування. Ідея розчистити цілу дорогу, щоб по ній можна було їздити, напевно, здавалася їм досить екстравагантною.
Ця ідея давно крутилася в моїй голові. У соларпанк-просторі є чималий контингент людей, які виступають за те, щоб суспільство відмовилося від автомобілів і зосередилося на поїздах та інших видах громадського транспорту. Якщо наше соларпанкове суспільство буде обмежене в ресурсах, як більшість суспільств, і надасть пріоритет великим інфраструктурним об’єктам, таким як поїзди, канатні дороги тощо, то цілком можливо, що дороги розваляться досить швидко.
Принаймні тут, дороги, мости тощо потребують постійного догляду, щоб залишатися придатними для проїзду. Зима руйнує їх морозними брилами та вибоїнами, весна перетворює їх основу на багнистий схил або змиває повенями. Обслуговування є постійним і дорогим.
Мені здається, що суспільство, в якому більшість людей їздять потягами та велосипедами, замислиться над тим, навіщо підтримувати багато з цих доріг у придатному для проїзду стані. Особливо, якщо ця соларпанкова спільнота перебудовується після того, як наше нинішнє суспільство пройшло через період соціального краху, який залишив їм ще більші інфраструктурні борги. Я схильний створювати ці картини в той період пост-постапокаліптичної відбудови, коли такі місця, як моє рідне місто, вже ущільнилися до менших, щільніших сіл, а не до розлогих псевдо-передмість, які ми маємо зараз. (Поза необхідністю через розпад суспільства та зниження надійності автомобілів/газу). Раніше міста тут складалися з кількох невеликих скупчень будинків і промислових підприємств, побудованих навколо пішохідних зон, з великими проміжками ферм і лісів між ними, де можна було сісти на підводу або машину, щоб дістатися до міста з залізничною станцією.
Тож у цій обстановці я уявляю, як потяги та канатні дороги з’єднують ці маленькі, густонаселені села. Основні дороги до інших міст підтримуються в належному стані, як і ті, що ведуть до прилеглих ферм, але, ймовірно, є багато занедбаних забудов на непрактичній відстані, з’єднаних дорогами, які здебільшого були залишені руйнуватися і розмиватися просто тому, що суспільство не має коштів або вагомих причин підтримувати їх у належному стані. Можливо, вони дозволяють деяким територіям знову стати дикими, можливо, вони лише виїжджають на ці старі дороги, щоб розібрати будинки на всі корисні частини і повернути ділянки природі.
Я уявляю, що іноді канатні шляхи не йдуть по основних дорогах. Можливо, вони обирають більш прямі маршрути або перетинають прольоти там, де мости зруйновані і не замінені. Здебільшого вони йдуть вздовж якихось доріг, просто тому, що це полегшує роботу бригад, які їх будують і обслуговують, але, можливо, ці дороги недостатньо активні, щоб виправдати їхнє вичищення протягом усієї зими. Сезонність - хороша концепція для соларпанк суспільства, я відчуваю, що воно б розглядало сезонні засоби пересування.
Я уявляю, що багато з цих другорядних доріг використовуються як зимові стежки, протоптані снігоочисною технікою, якими їздять люди на бігових лижах, снігоступах, санчатах, можливо, на електричних снігоходах.
That’s where I set this one. A seasonal road used as a winter trail, followed for some of its course by a ropeway. On either end of that cable, the villages are lit and warm, their streets plowed, but out here, its just the quiet static hiss of snow falling, the creak of the pulleys overhead, and the rumbling of the groomer crew making a pass to pack the trail.
Саме там я уявив цю сцену. Сезонна дорога, що використовується як зимова стежка, по якій на певному відрізку проходить канатна дорога. По обидва боки канатної дороги села - освітлені і теплі, їхні вулиці розорані, але тут лише тихе статичне шипіння падаючого снігу, скрип шківів над головою і гуркіт снігоприбиральної машини, яка проїжджає, щоб підготувати стежку.