Місце, куди молоді люди можуть переїхати, якщо хочуть бути більш незалежними від старших і краще зрозуміти себе. Це не місце повної ізоляції від суспільства, а свого роду прихисток. Ніхто нікого не змушує тут жити, і це місце не пов’язане з жодною установою, як-от школа чи університет. Старші люди все ще можуть заходити сюди і проводити тут час, але їх просять поважати соціальні норми, встановлені мешканцями.
В одній квартирі часто можуть проживати щонайменше дві людини, але деякі воліють мати особистий простір. Коли людина відчуває, що вона переросла гуртожиток або що інші зараз потребують його більше, вона може виїхати — і прибрати приміщення для наступного мешканця. У цих стінах, у кожному безглуздому графіті, кривій, злепленій невмілими руками тарілці на кухні та внутрішніх жартах, що передаються з покоління в покоління, живе багато історії.
Гуртожиток має форму шестикутника, утворюючи відкритий простір згори, щоб світло могло проникати у внутрішній дворик. Тут є спільні кухні, місце для занять мистецтвом і рукоділлям, тренажерний зал, їдальня, пральня, туалет на першому поверсі (і в квартирах), ліфт і сходи. Все приміщення пристосоване для крісел колісних, і кожна квартира має необхідні зручності для людей з інвалідністю.
Перш ніж хтось переїжджає в такий гуртожиток, їхня спільнота переконується, що він/вона знає основні правила безпеки. Ймовірно, молода людина вже вміє готувати принаймні кілька здорових страв, прати білизну та мити посуд, дотримуватися гігієни, розуміє правила безпечного сексу, знає, як прибирати, надавати першу допомогу тощо. Принаймні раз на рік проводиться тренування, щоб переконатися, що всі знають, що робити і як допомагати один одному в екстрених ситуаціях. Решта питань залишається на розсуд молодої громади.
Місце дії ілюстрації — вигадане містечко Нова Іскра.